Кожного року у четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв голодоморів. У той страшний, здавалося б далекий час, світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, а земля – перевернутися від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми – єдині спадкоємці всього, що було.
Тож пом’янемо сьогодні мовчанням тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору. Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я. Жадане і драматичне його очищення, радісне і гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницького голодомору. Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не могли безслідно розчинитися в часі і просторі. Про них пам’ятають ті, хто вижив, – їх діти та онуки. Учні нашої школи теж пам’ятають і в спільній скорботі схиляють голови. І ви не забудьте сьогодні запалити свічку символ невинної душі.
P.S. У відео звучить авторський вірш вчителя історії нащої школи Ольги Анатоліївни Зелінської
https://www.instagram.com/tv/CII0cbYp6k6/?igshid=1h4npxemziur9
Залишити відповідь